Свобода панорами у вільній країні

	Що таке свобода панорами? Свобода панорами – це можливість вільно фотографувати, замальовувати або знімати на відео твори архітектури та мистецтва, які знаходяться в громадському місці, і публікувати такі зображення чи відео. Ця норма закріплена в законодавстві 83 країн світу від США до Японії, включаючи більшість країн Європейського союзу, а від жовтня 2014 року діє і в Російській Федерації. В Україні таке положення відсутнє в законодавстві про авторське право, і ми пропонуємо змінити це.
	Що передбачає чинне українське законодавство? Наразі українське законодавство дозволяє відтворювати твори архітектури та мистецтва лише з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії. Тобто, якщо ви бажаєте сфотографувати або зняти на відео будівлю чи пам'ятник, станцію метро чи меморіальну дошку, вам необхідно отримати на це дозвіл у автора (архітектора або скульптора). Дозвіл не потрібен лише якщо автор помер понад 70 років — у такому разі твір перебуває в суспільному надбанні. Тобто фактично фотографування більшості радянських будівель чи скульптур і абсолютно всього, створеного за часів незалежності, вимагає дозволу автора. Під цю норму підпадає все — від будівлі Верховної Ради (для фотографування якої потрібен дозвіл спадкоємців архітектора Заболотного) до сільських пам'ятників Тарасові Шевченку чи жертвам Голодомору. Архітектори та скульптори зазвичай згодні на використання зображень своїх творів за умови зазначення їх імені, але пересічному фотографу дуже важко сконтактувати з ними.
	Що ми пропонуємо? Ми запропонували зміни до закону України «Про авторське право та суміжні права», які б врегулювали право вільно створювати та розповсюджувати зображення чи відео творів образотворчого, ужиткового мистецтва, архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, що знаходяться у громадських і публічно доступних місцях. Цей закон поширюється на весь громадський простір, крім експозиції музеїв і виставок. При цьому в публічно недоступних місцях (тих, для відвідування яких потрібен дозвіл власника), як і раніше, для фотографування потрібен дозвіл автора розміщеного там твору. Обов'язкова умова такого вільного використання – зазначення авторів зображеного твору архітектури чи мистецтва — це необхідно для забезпечення немайнових прав автора.
	Для чого це потрібно? Від цього закону у виграші опиниться широке коло українців — від пересічних фотоаматорів (адже навіть просте фото з пам'ятником може вважатися порушенням закону!) до художніх фотографів та кінематографістів, які отримають змогу без перешкод знімати фільми про сучасні архітектуру та мистецтво. Зокрема, прийняття цього закону поліпшить туристичну привабливість України. Адже в Україні багато сучасних пам’яток, зображення яких ми хотіли б бачити в путівниках чи фотоальбомах — і ми маємо дати можливість укладачам таких матеріалів вільно фотографувати їх, не переймаючись, що вони цим порушать закон. Це також дасть поштовх для розвитку багатьом освітнім проектам, зокрема і на вільних ліцензіях, таких як Вікіпедія. Зокрема, саме через відсутність «свободи панорами» в Україні з Вікісховища, сестринського проекту Вікіпедії, були вилучені фото низки українських пам'яток, серед яких і будівля Верховної Ради України.